- комірник
- -ника, ч. Пр.Той, хто наймає собі квартиру у когось.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
комірник
Смотреть что такое "комірник" в других словарях:
комірник — Комірник: Комірник: квартирант, селянин, що не мав власної хати [46 2] люди, що живуть в чужій хаті, квартиранти [XIX] Панщину в Австрії зніс був властиво вже цісар Йосиф II патентом з д. 10 лютого 1789, котрим наказано, що від жовтня 1790 року у … Толковый украинский словарь
комірник — іменник чоловічого роду, істота квартирант розм. комірник іменник чоловічого роду, істота працівник складу … Орфографічний словник української мови
комірник — I ком ірник а, ч. Квартирант, винаймач житла. II комірн ик а/, ч. Той, хто завідує коморою, складом … Український тлумачний словник
комірник — (комірниця) квартирант ( ка) … Лемківський Словничок
комірниця — Комірниця, комірник: людина, що живе в комірнім (в найманій хаті) [2;XIII] … Толковый украинский словарь
магазинер — а, ч., зах. Комірник, який заготовляє, складує і зберігає зброю, боєприпаси, продукти харчування, одяг тощо … Український тлумачний словник
потужники — ів, мн. Категорія феодально залежної селянської бідноти в Україні та Білорусі в 15 16 ст. За своїм становищем були близькі до підсусідків і комірників … Український тлумачний словник
магазинник — іменник чоловічого роду, істота комірник рідко … Орфографічний словник української мови
шафар — ключник, комірник, прикажчик, економ, управитель див. шапар … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
маґазинєр — нєра, ч. Пр. Комірник, кладівщик … Словник лемківскої говірки
